угледіти

(вгле́діти) і рідше угля́діти (вгля́діти), -джу, -диш, док., перех., розм.

1) Сприйняти зором; побачити, помітити. || Роздивитися кого-, що-небудь. || Пізнати, примітити кого-, що-небудь. || Стати свідком чогось бажаного, давно очікуваного. || Уявити кого-, що-небудь.

2) Спостерігаючи кого-, що-небудь, зрозуміти, усвідомити щось, прийти до певного висновку. || Виявити, убачити щось у кому-, чому-небудь. || із запереч. не. Пропустити повз увагу.

3) за ким – чим. Доглянути за ким-, чим-небудь, потурбуватися про когось, щось.

4) Уберегти кого-, що-небудь.